ПОМІ́ШАНИЙ 1

ПОМІ́ШАНИЙ 1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поміша́ти1 1, 2. Заправили бак пальним, — од серця відірвали відро лігроїну, помішаного з бензином (Ю. Янов., Мир, 1956, 220); В містечку хатка на хатці! З хатами помішані якісь маленькі загороди з хворосту, повіточки недобудовані (Н.-Лев., І, 1956, 49); * Образно. В світі помішані Радість і кручина [туга] (Укр. поети-романтики.., 1968, 318); // помі́шано, безос. присудк. сл. Я прочитав листа, де так чудово було помішано чуття й розум (Ю. Янов., II, 1958, 94). ПОМІ́ШАНИЙ2, а, е, рідко. Психічно ненормальний; божевільний; // у знач. ім. помі́шаний, ного, ч.; помі́шана, ної, ж.; помі́шані, них, мн. Психічно ненормальна, божевільна людина. А, може, цей суб’єкт з тихо помішаних? (Ле, Міжгір’я, 1953, 30). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 128.